![]() | ||||||
КНИЖКОВА КОЛЕКЦІЯ СЕРЖА ЛИФАРЯ Ім'я нашого співвітчизника українця, киянина Сергія Михайловича Лифаря (1905, Київ - 1986, Лозанна), провідного соліста всесвітньо відомої трупи С. Дягілєва "Російський балет", балетмейстера Паризької Гранд Опера, педагога і визначного колекціонера - протягом багатьох років на його батьківщині було невідоме. Тільки з часу проголошення незалежності України на Батьківщину повертаються імена наших великих земляків, їх творча спадщина Безцінне книжкове зібрання Сергія Лифаря передала в Україну його вдова графиня Ліллан Алефельд-Лаурвіг. Рішенням Національної Комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей книжкову колекцію Сергія Лифаря передано у відділ мистецтв Публічної бібліотеки імені Лесі Українки. В колекції 817 одиниць зберігання. І це лише невелика частина великої бібліотеки, яку Серж Лифар збирав упродовж життя. Основою колекції Лифаря став архів Сергія Павловича Дягілєва, який складався з колекції театрального живопису і декорацій та бібліотеки (близько 1000 назв). Після смерті Дягілєва Серж Лифар, прагнучи зберегти цю колекцію, придбав її у французького уряду за гроші, що отримав за рік роботи в Гранд Опера. Як пізніше згадував хореограф "Средства на приобретение дягилевского архива и библиотеки я заработал "ногами"." Упродовж всього життя Серж Лифар зібрав одну з найцікавіших в Європі російських бібліотек, яка складалася, в тому числі, зі стародруків XVI-XIX століть. В цьому зібранні знаходилися раритети, яких у світі нараховувалося не більше двох примірників. Як, наприклад, "Часовник", надрукований в 1564 р. першодрукарем Іваном Федоровим. У відділі мистецтв представлені стародруки XVIІ- XVIІІ століть, серед яких найбільшу цінність становлять "Лексикон триязычный" Феодора Поликарпова (М.,1704), видання 1720 р. "Oеатрон", яке було конфісковане за наказом імператриці Єлизавети; "Указы Петра Великого с 1714 до 1725 года" (СПб, 1739). Цікавими є багатотомні видання "Ежемесячных сочинений и известиий о ученых делах" с 1755 до 1764 рр., а також "Библиотека для чтения" в 85 томах з 1834 до 1848 рр. Особливе місце в колекції Сержа Лифаря займали архівні матеріали, пов'язані з ім'ям О.С.Пушкіна. В мемуарах "Страдные годы" Лифар писав: "Моя любовь к Пушкину стала постепенно переходить в культ его". Величезний інтерес до життя і творчості Пушкіна підштовхнув Лифаря до збирання і пошуку пушкінських реліквій. В цьому він продовжив традиції книжкового колекціонування, яке в останні роки життя захопило його вчителя С. Дягілєва. Починаючи з 1930-х років, світ побачили видані ним книги О.С.Пушкіна та про О.С.Пушкіна: "Письма Пушкина к Н.Н.Гончаровой" (1936, вступна стаття С.Лифаря), ювілейне видання роману "Евгений Онегин" (1937, передмова Лифаря) та ін. В 1937 році у всьому світі відзначався 100-річний ювілей з дня смерті Пушкіна. Лифар організував у Парижі величезну виставку "Пушкін та його доба". Значну частину експонатів виставки складали реліквії з колекції Лифаря. Також було видано величезний каталог. Пушкінський комітет на чолі з І.Буніним відзначив заслуги Лифаря і нагородив його ювілейною золотою медаллю. Перлиною "Пушкініани" Лифаря було 10 оригіналів листів О.С.Пушкіна до Н.М.Гончарової, які С.Дягілєв придбав в онуки поета княгині С.Торбі. Після її смерті вони перейшли до Лифаря і були видані ним до пушкінського ювілею. У колекції Сержа Лифаря, переданій Публічній бібліотеці імені Лесі Українки, знаходиться видання 1937 р. листів Пушкіна до Гончарової. В розділі "Пушкініана" також представлені: ювілейне видання "Евгения Онегина" 1937 р., "Пушкин" С.Лифаря (Париж, 1935), "Невеста и жена Пушкина" М.Гофмана (Париж, 1935), каталог ювілейної виставки 1937 р. "Centenaire de Pouchkine", фундаментальна праця Сержа Лифаря "Моя зарубежная Пушкиниана. Пушкинские выставки и издания" (Париж, 1966). В останні роки свого життя Лифар був змушений продати частину своєї колекції. Загалом відбулося 4 аукціони, на яких були продані спершу колекція театрального живопису та декорацій, потім колекція театральних костюмів. А на останньому аукціоні "Сотбіс" в 1975 р. на продаж було виставлено "Бібліотеку Дягілєва - Лифаря". Серж Лифар не був присутній на аукціонах, йому було боляче дивитися на те, як йдуть з під молотка скарби, якими він володів майже півстоліття. Про причини такого рішення Лифар написав у листі до спадкоємців у 1975 р.: "В настоящий момент я располагаю лишь скромной пенсией от Парижской Оперы, и потому не в состоянии сохранить коллекцию. Меценаты не удостоили меня вниманием, я вынужден расстаться с этой сокровищницей русской культуры, "отпустить на свободу" все эти книги и альбомы, чтобы они стали достоянием историков, библиотек". На щастя, хоча й частково, книжкове зібрання Сержа Лифаря повернулося на його батьківщину, в його рідне місто. В 1961 році Лифар відвідав Київ, де поховані його рідні. Він мріяв повернутися сюди ще раз, але тяжка хвороба і смерть перешкодили цьому. Однак, повернення Сержа Лифаря в Київ відбулося. Його ім'ям названо один з найпрестижніших міжнародних балетних конкурсів, який вже став традиційним. 31 березня - 1 квітня 2001 р. в Києві пройшов П'ятий фестиваль балету "Серж Лифар де ля данс". Почесною гостею фестивалю була вдова Сержа Лифаря графиня Ліллан Алефельд, яка передала в дар місту книжкову колекцію свого чоловіка. Відділ мистецтв Публічної бібліотеки імені Лесі Українки надає можливість всім бажаючим користуватися книжковою колекцією Сержа Лифаря. |
||||||
|