АВТОРСЬКІ ВИДАННЯ СЕРГІЯ ЛИФАРЯ

Lifar S. Histoire du Ballet. - Paris, 1966. - 216 p.

"Навколо всіх, хто займається танцем, завжди таємниця неймовірної легкості і неймовірної важкості. Здається, що душа танцю не доступна простим смертним. Це все рівно, що таємницю зруйнувати підозрою дрібниці. Для більшості людей, танець є храмом Терпсихори.

Насправді ж, це майстерня, робоче місце, фабрика, де величезними зусиллями, багатогодинними тренуваннями створюється ідеальний танцівник. За удаваною легкістю і посмішками на сцені, ховаються розчарування, біль і титанічна праця, що часто доводить до сліз. Однак усе це залишається за кулісами і недоступно глядачу. Ви спостерігали за балериною на сцені? Яка вона красива і граціозна, з якою легкістю виконує складні па. Скільки разів я бачив їх у сльозах, коли вони повертаються за куліси: балерина провела свою партію з легкістю, але хто довідається, що від пуантів у неї на ногах нариви."

Ось випадок із практики хореографа:
"Йде репетиція. На сцені Жюль Перро. Один з авторів відомої "Жизелі". Він на сцені і слухає музику у виконанні оркестру. Звичайно хореографічна розробка була готова в Перро до кожної музичної сторінки. Однак так траплялося не завжди. Іноді музиканти просто заважали йому, і він видворяв усіх, у тому числі і танцівників. При цьому він казав: "Ми будемо працювати завтра". Чи знаєте ви, що для того, щоб створити 30 секунд балету, треба дві години виснажливих репетицій. Але ніхто ніколи не скаржиться. Я відчуваю ні з чим не порівнянне почуття волі. Я можу творити і танцювати!"

© Публічна бібліотека імені Лесі Українки
Вгору